«Як спілкуватися з дитиною»

  • Спілкування на рівних. Рівень очей.

  • Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

  • Запитувати в дітей поради.

  • Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

  • Запитувати в дитини про її річ і стукатися до неї в кімнату.

  • Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

  • Давати посильні доручення-з відомим успіхом.

  • Схвалення взагалі (у цілому).

  • Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

  • Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

  • Зустрічати як кращого друга і проводжати.

  • Якщо ви не праві, просіть вибачення.

  • Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

  • Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

  • 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

  • Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

  • Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

«Як почути свою дитину» (що батьки не повинні робити)

  • Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)

  • Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)

  • Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).

  • Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дра­тують дитину.

  • Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.

  • Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.

  • Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).

  • Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).

  • Здогади та інтерпретація.

  • Випитування та розслідування.

  • Співчуття на словах, чутки.

  • Віджартування, відхід від розмови.

«Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

  • Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.

  • Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

  • Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

  • Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.

  • Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

  • Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і бо­язкою.

  • Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

  • Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.

  • Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терпля­чою.

  • Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

  • Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

  • Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспря­мованою.

  • Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

  • Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Поради для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:
  • приймайте дитину такою, яка вона є;

  • висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

  • розширюйте кругозір дитини;

  • включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

  • ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

  • Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

  • Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

  • Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,; то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:
  • приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;

  • розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;

  • з розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте

  • їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;

  • заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:
  • частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

  • якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

  • знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;

  • не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Поради для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

  • Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необ­хідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

  • Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дити­ною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

  • Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.

  • Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявля­ти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

  • Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

  • Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізо­лювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

  • Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

  • Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

  • З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

  • Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Зави­щена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно по­чинати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Кiлькiсть переглядiв: 68